Алла Луценко: я готова жити з нашими викладачами та ходити за ними усюди

Чи є речі, якими ти пожертвувала задля участі у проекті?

Так. Я пожертвувала роботою. Спочатку я відпросилася на три тижні. Але затрималася тут на невизначений термін. Тож згодом мені повідомили, що на моє місце поставили іншу людину, тому що магазин без адміністратора працювати не може. Це була моя жертва, тому що я мріяла працювати на цій посаді. Я переступила через себе та зробила вибір на користь Школи. Також вдома були легкі стосунки. Я їх залишила, хоча мене просили не їхати. Третя жертва – інститут. Я не вирішила там всіх проблемних питань та поїхала у Київ. Для мене це глобальні жертви.

Що дала тобі участь у шоу? Що вдалося перемогти в собі?

Я набула впевненості. Кожен урок у Школі – боротьба з собою. Я ніколи не фарбувалась. І тут я починаю це робити. Тут не було іншого вибору. Або ти робиш, або їдеш додому. Сором'язливість, страх до оточуючих я в собі переборола не на сто відсотків, але вийшла на новий рівень. Я почала менше до себе чіплятися. Я набула душевості по відношенню до інших та відчула її від оточуючих. Тут за мене щиро турбувалися, раділи моїм успіхам. Я готова жити з нашими викладачами та ходити за ними усюди, тому що дуже їх полюбила за їх віру в мене. Такого раніше в мене не було.

Чи використовувала ти від самого початку в повній мірі всі шанси, які дарувала Школа?

Коли я зрозуміла, що до кінця залишилося зовсім мало, я зробила висновок, що могла отримати тут в два рази більше. Це мій досвід. Мої перші кроки. Надолужувати та працювати далі над собою я буду вже вдома. Я не використала шанс на всі сто відсотків. Я ухопилася лише однією рукою. Зараз ще намагаюся ухопитися другою, але вже дуже мало часу залишилося.

До кого з дівчат поїдеш у гості одразу після шоу?

До Комарової, звичайно. Ми з нею домовилися. Також хочу з Вікою поспілкуватися та посміятися з Оленою.

Чи відчувається між Вами, фіналістками конкуренція?

Ще до того, як стали відомі імена фіналісток, до мене підійшла Оксана Назарчук та сказала, що я її головний конкурент. Я не бачу серед дівчат такої людини, якої варто було б побоюватися. Я вірю в об'єктивність Школи та викладачів. Я не відчуваю конкуренції. Те, що я у фіналі, – це вже для мене великий крок вперед.

Ти розказувала, що проект подарував тобі такі емоції, про існування яких ти раніше навіть не здогадувалася. Розкажи, коли ти вперше їх відчула.

Це зі мною сталося вперше за двадцять два роки. Перший раз був тоді, коли ми поверталися з з танцювальної репетиції. В мене був неймовірний заряд енергії. Мені здавалося, що я світилася від щастя. Я була готова стрибати, бігти та летіти за автобусом. Вдруге незабутні емоції я відчула тоді, коли грала на сцені. Я навіть не знаю, як описати мій стан в той момент, коли я почула оплески.

Який момент на проекті для тебе був найважчим?

Коли мене "недовигнали" на судилищі. Тоді пішла Олена. Я тільки зараз зрозуміла, навіщо це відбулося. Це був урок для мене від викладачів. Саме після того моменту я взяла себе в руки. Це був досвід для мене.